Женева...Танцюючі сніжинки
Як би сильно не хотів Бальзак знову побачитись з пані Ганською у Женеві, щоб закріпити початок їхнього любовного роману у Невшателі, літературна праця і справи затримають його у Парижі довше, ніж це було передбачено. Через зобов’язання перед видавцями і потребу відкласти деякі «збереження» для подорожі він працює вдвічі інтенсивніше:
« Тепер треба працювати і вдень і вночі. Два тижні щастя у Женеві – це слова викарбувані у мене в голові, ніщо не надихало мене до цього так сильно, як вони».
Результатом цієї роботи стане вихід на початку грудня 1833 р. роману «Євгенія Гранде». Читачі зустріли його дуже гаряче.
Повернення... до Швейцарії
21 грудня 1833 р. Бальзак з легким серцем і тугим гаманцем виїздить з Парижу, у валізі він везе рукопис «Євгенії Гранде», щоб подарувати його пані Ганській.
Ймовірно, що він їде тим ще маршрутом, що і в Невшатель, через Труа, Діжо і Доль.
24 грудня він приїхав на озеро Леман і зупинився у готелі Арк неподалік він пансіонату, де поселилась родина Ганських. Пані Ганська відправляє йому багатообіцяючий подарунок: свої пасмо заховане у перстень. Він його носитиме, не знімаючи…
Бальзак пробуде у Женеві до 8 лютого, проводячи ці дні у щоденній письменницькій роботі (він працює по 12 годин поспіль, з півночі до обіду, поринувши з головою у редагування «Серафіти»), світських вечорах і прогулянках з подружжям Ганських, протягом яких пара ще сильніше закохується один в одного.
Після чотирьох тижнів палких і наполегливих залицянь до пані Ганської, Бальзак конкретизує мету свого приїзду у Женеву:
У неділю 26 січня, у готелі Арк вони стали коханцями…
8 лютого Бальзак їде з Женеви, 12 лютого він прибуває у Париж. Дорога додому, яка займає 4 доби, виявляється особливо складною через зимову негоду у горах. На наступний день після повернення він пише пані Ганській:
« Холод лютує. У суботу вранці я пройшов пішки весь засніжений масив Юра […]. Сьогодні я повертаюсь до роботи, її просто сила силенна ».
Мальпост з Доле у Женеву, 1832 р.
Гравюра озера Леман