Невшатель

En construction...

Швейцарські ескапади

У вересні 1833 р. Бальзак уперше вирушає у подорож, щоб побачитись з пані Ганською, з якою на той момент він ще не був знайомим, знав він лише, що вона полячка на ім’я Єва, проте внаслідок їхнього листування письменник вже був безмежно закоханим у неї.

На початку 1833 року пані Ганська переконала чоловіка на декілька місяців покинути Україну і вирушити у мандрівку Європою. Вона обрала курорт Невшатель через близьке розташування до французького кордону, що значно спрощувало організацію таємних зустрічей з Бальзаком.

Своєму оточенню Бальзак не розповідає про справжні причини своєї подорожі, щоб не скомпрометувати свою вродливу « Іноземку» і не викликати ревнощів Мадам де Берні, але він про все зізнається у листі до сестри:

« Витягнути свого бурмилу чоловіка з України, щоб проїхати шістсот миль для зустрічі з коханцем, який при цьому проїхав не більше ста п’ятдесяти миль, чудовисько, чи не так? »

Перша подорож... Перша зустріч

Ввечері у неділю 22 вересня 1833 р. під приводом поїздки до Безансону для зустрітися з постачальником якісного паперу для друку своїх романів, Бальзак залишає Париж, щоб насправді проїхати 630 кілометрів до Невшателю.

Подорож Францією за часів мальпостів не мала нічого спільного з поняттям комфорту. Дорога вимірюються в календарних днях і годинах, а не в милях і кілометрах. У 16 сторіччі казали, що протяжність Франції – 22 дні, а її ширина – 19 днів…

Комфорт і тривалість пересування на конях залежали від самого пасажира і його фінансових можливостей. Існувало декілька варіантів подорожі :

Незалежно подорожувати одному за власний рахунок с більшим комфортом і правом зміни маршруту і швидкості;

Подорожувати громадським транспорті, такому як диліжанс або мальпост.

Зрозуміло, що намагаючись зекономити час і кошти Бальзак, вибрав останній вид транспорту. Дійсно, диліжанс, який обслуговувався громадськими закладами, був дуже громіздким і незручним, і міг перевозити до 16 пасажирів. Крім того, він пересувався повільно, щоб не пошкодити дорогу (маса завантаженого диліжансу могла досягати 7 тонни).

З 1794 року, поштові служби пропонують пасажирам подорожувати транспортними засобами для доставки пошти. Отже, завдяки своїм численним перевагам мальпост (поштова карета) стає потужним конкурентом диліжансів.

Легку карету, запрягали чотирма кіньми, в ній було чотири місця для пасажирів. Карета складалась з трьох частин: одна – призначена для пасажирів, друга – для кур’єра і третя – для листів, газет і депеш. Крім того, на відміну від диліжансів, поштові карети їхали галопом, вдень і вночі, і мати право на пріоритет на дорогах і в місцях заміни коней.

Бальзак починає свою подорож 22 вересня у 6 годині вечору у Безансоні, проїжджаючи Труа і Діжон, згідно з наміченим маршрутом, визначеним пунктами заміни коней.

Середня швидкість мальпосту в 1833 році становить близько 10 км на годину, якщо вона не зменшується через негоду, стан доріг, самопочуття людей чи стан коней, інших проблем на дорогах. У 21 ст. пасажиру, звиклому до комфорту, може лише уявити собі всю складність такої поїздки завдяки Віктору Гюго, сучаснику Бальзака, який у листі до друга розповідає наступне про свою подорож мальпостом:

« […] дві доби я їхав мальпостом, це переконало мене у колосальній витривалості людського організму. Навіть одна ніч у дорозі на мальпості – це жах. При відправленні все йшло, як по маслу, ямщик вдарив батогом, радісно заграли дзвіночки на конях, з’явилось передчуття чогось незвичайного і приємного, рух карети викликав радість, а сутінки – меланхолію. Повільно стемніло, розмови попутників стихли, повіки стали важчими, на кареті запалили ліхтарі, змінили коней і знову вирушили в дорогу; настала ніч, всі заснули. Саме в цей момент обрана дорога мала стати нестерпною; суцільні ями і канави; карета почала хитатись. Це була не дорога, а якийсь гірський хребет з озерами і вершинами, які мали відкривати неймовірні панорами для мурах. Двома поштовхами карету штовхнуло у протилежні боки, ніби по ній хтось вдарив кулаком; вона захиталась туди-сюди, вправо-вліво – немов морська хитавиця. Через ці ускладнення удари всередині карети помножились у кубі; ніби каменюкою з кулак вам вісім разів поцілили по голові в одне й те саме місце, щоб туди вбити цвях. Чарівно відтоді ти ніби вже не в кареті, а у водовороті […] » Віктор Гюго, Рейн, лист другу, Лист XXVIII

Після 40 годин у дорозі вранці 24 вересня Бальзак приїжджає до Бесансону. Після зустрічі з другом, він знов вирушає в дорогу, щоб дістатися до Невшателю. Письменник знімає номер в готелі «Ле Фокон».

У день приїзду Бальзак одразу ж таємно зустрічається з пані Ганською: його серце переповнюється коханням…

Наступні п’ять днів він проводить у компанії графині і її чоловіка пана Ганського, якому він так систематично співчуває! Скориставшись короткою миттю його відсутності, закоханим вдається «вперше поцілуватись потай від усіх»…

Подорож до Невшателю завершується домовленість зустрітись пізніше у Женеві.

1 жовтня 1833р. Бальзак знову вирушає у дорогу, він опиняється у ще гірших умовах для перевезень: у столицю він добирається чотири доби, він займає лавку на другому ярусі диліжансу, вона знаходиться над купе і захищена від холоду і дощу лише шкіряним чи дерев’яним піддашком.

Він прибуває у Париж 4 жовтня і пише листа до пані Ганської:

«Моя люба, ось я вже у Парижі, дуже втомлений; сьогодні 6 жовтня, я не зміг написати тобі раніше. На дорозі було справжнє божевілля, і в жодному місті, через яке ми проїжджали, ми не взяли нових пасажирів, притому, що бажаючих було від 10 до 15. У мальпості не було вільних місць на найближчі 6 днів, мій друг з Безансону не зміг дістати мені квиток. Отже, я був вимушений їхати на другому ярусі диліжансу з 5 швейцарцями з кантону де Во, вони штовхали мене, як худобу, яку везли на ринок, і на додачу сумками мені набило синців. Я зібрався прийняти ванну по приїзді [ввечері 4 жовтня] і знайшов твій дорогоцінний лист».