8 листопада 1843 р., одразу ж після прибуття у Париж втомлений і скутий болем Бальзак вирушає у Гавр, щоб забрати свій багаж, відправлений морем, щоб полегшити його пересування. Він обачно звернувся до лікаря і свого друга доктора Накара, який виявив у нього менінгіт, викликаний постійною перевтомою, і прописав йому місячний курс лікування «п’явками і заспокійливими засобами проти неврозу».
Як завжди, після повернення у Парижі на Бальзака звалюється купа клопіт. По‑перше, п’єса «Памела Жіро», прем’єра якої відбулася 25 вересня у театрі «Де Ля Гете», не здобула ані літературного, ані фінансового успіху, на який так розраховував автор. По-друге, зі спеціалізованого тижневика «Журналь де шмен де фер» (Journal des chemins de fer), 1842 р. заснування Бальзак дізнається, що вартість акцій Північної залізниці, чиїм акціонером він був, за час його відсутності значно впала.
Тур Європою: 260 днів втіх…
Цього разу знесилений хворобою, письменник не в силах протистояти непереборній рутині, яка складається з важкої праці, частих поразок і постійного очікування зустрічі, яка поки що так і залишається мрією… він ділиться своїми переживаннями с пані Ганською:
« О Господи! Як же нестерпно важко після зустрічі з вами знову опинитись тут, у цьому кабінеті, опинитись один на один з тими ж думками, що майже два місяці тому перед моїм від’їздом! З тим самим бажанням і жагою! Вже за тиждень я знову порину у ті ж самі клопоти, з такою ж жагою, я хотів би зменшити тягар своїх боргів!»
Кінець 1844 р. Бальзак присвятив лікуванню і відпочинку.
Незважаючи на все ще ослаблене здоров’я, у перші місяці наступного року Бальзак продовжує редагувати «Людську комедію», головний твір свого життя, тоді з’являється роман «Модеста Міньон». Крім літературної діяльності, Бальзак має вирішити два питання: виплатити борги – це умова, яку висунула пані Ганська перед тим, як дати згоду на шлюб; купити достойний будинок, щоб поселити тим свою принцесу.
Чисельні публікації і великі гонорари дають змогу Бальзаку виплатити борги. Як слухняна дитина, він регулярно повідомляє пані Ганській про покращення своєї фінансової ситуації; у листопаді з гордістю і невимовним оптимізмом людини, для якої борги є невід’ємною частиною життя, він заявляє:
« […] І ось мій борг у 30 000 франків виплачено копієчка до копієчки. Тобто я зможу виплатити вартість земельної ділянки, на якій стоїть будинок Жарді. Кларе дає мені 3 роки, щоб сплатити за сам будинку і бере 5 % за кредит. […] У мене немає жодних хвилювань щодо майбутнього. »
Ці « 30 000 франків копієчка до копієчки», які б сьогодні дорівнювали 120 000 Євро зовсім не хвилювали Бальзака… Ще ніколи він не був так близько до того, щоб сплатити всі борги і стати «придатним» для одруження з пані Ганською. Він щиро вірить у щасливе майбутнє поруч зі своєю коханою, тим більше вона повідомила йому про заручини своєї доньки Анни. Через місяць він зворушливо їй зізнається:
«Я докладаю всіх зусиль, щоб влаштувати наше щастя. У 1846 р. ми поселимося у найвишуканішому будинку Парижу, я виплачу все до останнього су, до того ж у мене замовлення на «Людську комедію» десь на 500 000 франків плюс ще одна справа, яка повинна принести стільки ж. Тож, моя прекрасна леді, виходить, що я кавалер на мільйон з гаком, якщо доживу! Як ви самі сказали, ані я, ані ви не станемо брати шлюб з бідняком. Ми будемо двома милими закоханими старцями, як Сісмонді і його дружина, і горе тому, хто помиратиме останнім, для нього життя набуде гіркого присмаку»
У травні 1844 р., вирішивши питання зі спадком у Санкт-Петербурзі, пані Ганська повертається у Верхівню.
У листопаді у супроводі дочки і майбутнього зятя, графа Жоржа Мнішека вона переїздить на зиму у Дрезден.
Бальзак виcловлює бажання приїхати до неї. Але вдруге він вимушений прийняти відмову і покірно чекати її доброї волі… Лише у середині квітня 1845 р. пані Ганська дозволить йому приїхати у Дрезден.
Не встигнувши остаточно видужати, Бальзак просто вибухає енергією, коли розпочинається підготовка до довгоочікуваної подорожі, він пише своїй дорогій Еві:
«Протягом п’яти місяців я щовечора казав собі: «Завтра я вирушаю. Я побачу її менш, ніж через місяць, пройшло цілих десять місяців, але я тебе таки зможу побачити! […]
Я знову її побачу, думка, яка завжди виправдовувала подорожі відстанню у 700 льє!
Я все послав до дідька, і «Людську комедію», і «Селян» і «Пресу» і публіку, і Хлендовського, якому я винен 10 аркушів «Людської комедії»! Одним словом, все!»
Через тиждень, 25 квітня Бальзак покинув Париж. Як і для мандрівки до Санкт-Петербурга він поперемінно їде то мальпостом, то залізницею, проїжджаючи Франкфурт, Ляйпціг, де він має владнали справу стосовно перевидання його творів німецькою мовою. 1 травня він приїздить у готель «Stadt Rom», у Дрездені, в якому він уже зупинявся, повертаючись з Петербурга у 1843 р. На третьому поверсі він займає номер з вітальнею, спальнею і кабінетом, зарезервований на ім’я пані Ганської.
Бальзаку потрібно лише перейти дорогу, щоб опинитись у готелі «Saxe», де мешкає його кохана…
Дрезден 1845р. Один навпроти іншого, праворуч готель «Stadt Rom», ліворуч готель «Saxe»
Він знайомиться з нареченим Анни Жоржем Мнішеком. У Бальзака складаються дружні стосунки з молодим м’яким і безневинним польським графом, колекціонером твердокрилих комах.
Переповнені ентузіазму заможні молодята задають настрій цій подорожі. Вперше в житті Бальзак розслабляється і з головою поринає у цю безтурботність: прогулянки містом, походи у театр – все життя перетворюється на суцільні розваги, де немає місця роботі і фінансовим труднощам…
З ініціативи Бальзака чотири мандрівника беруть собі імена персонажів водевілю «Мандрівні артисти» (Les saltimbanques), який у 1838 р. йшов у Театрі Варьєте, а 1843 р. був поставлений у Санкт-Петербурзі: сам Бальзак називає себе Більбоке, керівником трупи мандрівних артистів, пані Ганська – це Аттала, «дика жінка», Анна – Зеферіна, «стрибунка», а Жорж бере ім’я Гренгале, персонажа, що виконує роль «клоуна» в колективі артистів…
Театр в Дрездені, у 1841р.
У Дрездені мешкає велика польська спільнота і про квартет швидко починають ширитись ядучі плітки. Одразу ж після свого прибуття у місто Бальзак попереджав пані Ганську, що « Дрезден – це місце пліток, тому тут не можна залишатись».
У травні вони переїздять у Бад-Гомбург, курорт біля підніжжя гори Таунас поблизу Франкфурта. Там Бальзак і пані Ганська знайомляться з Софі Кисельовою, родичкою уповноваженого зі справ Росії у Парижі, який у 1843 р. видав Бальзаку паспорт. Можливо саме ця весела і азартна особа привела пару у казино «Курзал».
Наприкінці травня компанія переїздить у Канштадт, передмістя Штудгарта, де пані Ганська проходить курс водолікування. Їхнє життя продовжує складатися зі світських виходів, екскурсій, візитів до знайомих, наприклад, до графа Гійома Вюртемберга у його замку в Ліхтенштейні.
Водолікарня, Бад-Гомбург, 1845 р.
Замок в Ліхтенштейні, 1845р.
У ці дні й виникає ідея поїздки до Франції. У червні Бальзак залишається у Страсбурзі один, щоб разом зі своєю економкою пані Брюньоль підготувати всі умови для таємного перебування у Франції, оскільки цар заборонив своїм підданим виїздити закордон. Ще у лютому письменник заздалегідь подбав про те, щоб зробити собі паспорт, в якому вказав, що пані Ганська – його сестра, а Анна – небога…
Одразу після повернення у Канштадт Бальзак разом з пані Ганською і її дочкою від’їздить до Карлсруе, звідки вони вгору по Рейну пливуть у Страсбург. 7 липня вони від’їжджають з міста на мальпості і через два дні приїздять у Париж. Бальзак селить жінок у невеличкій квартирі на вулиці Ля тур в районі Пассі, що знаходиться зовсім поруч з його помешканням на вулиці Басс.
Переїзд і перебування у Парижі залишаються таємницею, можна лише уявити, як сильно Бальзак хотів познайомити своїю кохану польку з Парижем, який він обожнював…
У липні він показує своїм гостям Фонтенбло і Руан, околиці його рідного краю, Орлеан, Блуа, Тур, які вони пропливають на пароплаві, що належить генеральній пароплавній компанії р. Луари.
Хоч їхнє дозвілля під час подорожі залишається досить скромним, мандрівники не відмовляють собі у задоволенні придбати предмети антикваріату.
Бальзак з запалом відмічає їхній маршрут рахунками за предмети давнини, тим більше, що більшість з них оплачує пані Ганська, яка повністю поділяє його смаки. Він опише цю пристрасть до пошуку і придбання артефактів мистецтва у персонажі Сільвена Понса з роману «Кузен Понс». Мотлох, як він його називає, поглинає все його життя і проявляється у всіх можливих формах: Бальзак пише про мотлохоманію, мотлохологію, вигадує дієслово мотлошити і навіть королівство Мотлоху!...
У серпні з Парижу вони вирушають мальпостом у Страсбург. Звідти вниз по Рейну пливуть на пароплаві «Ельберфельд» у напрямку до Голландії повз Ля-Е, Амстердам, Ротердам. А далі Бельгія, де компанія відвідує Анвер і Брюссель. Предмети давнини, куплені здебільшого у антиквара Швааба, поступово накопичуються …
